Атмосфера

Пора – зима,
Місяця лютого,
Дня раннього четверга.
З вікна бачу,
Як у бік міського аеропорта,
З неба впало не сонце,
А ракета з кривавого кремля,
Котру запустили гидотні москалі.
Ніби й така далека відстань,
І такий великий шлях,
А хвилин зо десять,
І вже помітно сяйво,
Та страшного вогню,
А не доброго сонця.
Бачу із свого віконця,
Як до того пекельного вогню,
Їдуть пожежні автівки.
У новинах кажуть,
Що на Київ женуть,
зетівські танки й броньовики…
У душі море горя, розпачу й страху,
Бо розпочалось все раптово,
Та перетворилось у страшну війну.
Але краще бути,
У клятій війні та страшному вогні,
Аніж з мерзотним кацапом
У рідному домі на своїй землі.