Мої вірші – це біль душі…
Це радість, щастя, моя любов,
Те що пройшла я у житті,
Мабуть, пройти я б не хотіла знов.
Мої вірші…Сама їх пишу,
Не списую я у знайомих поетів…
Я в серці своєму їх завжди ношу
І маю я безліч чудових сюжетів.
Можливо мені й не повірять знайомі,
Що така собі жінка – гуцулка з села,
Займалася дітьми, роботою в домі
І ось в світ поезій отак забрела.
Чи йду по дорозі – куплети складаю,
Чи в кухні, щось роблю своє,
Я в свої рядочки всю душу вкладаю,
Бо мої вірші – життя все моє!!!
А хтось усміхнеться у очі чи поза
І скаже:" Що з нею на старості літ? "
Для мене не є це загроза,
Це мрій і фантазій прекрасних політ.
Чи фея торкнулася мого плеча,
Чи Бог мої мрії таємні вгадав…
Була я маленьке, наївне дівча,
Мене світ поезії завжди вражав.
А зараз пишу, що хвилює мене,
Уже у видавництві моя невеличка збірка,
Така я гуцулка з зелених Карпат,
Проста, роботяща і любляча жінка!
Марія Грушак 22.11.2021р.
Марія Грушак.
