А Ваша біда лиш в одному:
У вашій душі
Немає
Немає справжнього дому
Більшість із вас – безхатьки
Згубили свою стежину
Шукаючи рідного батька –
ПродАли дітей і дружину
ПрогрАли своїх півцарства
Шукаючи вірну дорогу
Приречені на митарства –
Звинувачують долю вбогу
Сука, яка ж то іронія
Рватись у кожну щілину
Жадати примарного трону
Вбивати в собі Людину
БатрАче, воно то варте?
Те лИхе, примарне щастя?
Здається нечуваним жартом
Біда, за якою ти ти гнався
Сміюся, як ти безроссудно
Втрачаєш свої ресурси
Брудне океанське судно
З багажем зі своєї бурси
Лікуєш себе богАми
А боги обтерли ноги
Розкололи тебе рогАми
Плюючи тобі на пороги
А ти думав
Шо лиш чортисько
має великі роги?
Не дивуйся, навряд чи ПроклЯтий
Придумав болючі пологи
Не дивуйся, навряд чи БісОвий
Ламає твою пружину
Згадай, У якій молитовні
Ти втратив дітей і дружину
А бОги тихенько мовчать
Бо бОги безсилі на суші
Прошу: ти Себе не втрать
Шукаючи рідну мушлю…
Вероніка
