А вчора вже минуло, відбуло.
Колишнє попрощалося на вік!
Забуте листям вітру віднесло.
Не в тому річ,- я зупинила років лік.
Ти знаєш, що проходить миттю час,
На стежках вже протоптана трава.
У небі чути вільний крильми змах.
Ще й досі сподіваюсь на дива…
Твої роки – жнива сердечних травм,
Розбавлені світлинами зорі.
Відправила ти вміло їх у спам!
Світає, знову ранок на дворі…
Іще дивує Всесвіт…чудеса!
Хоча надламана, щемить душа.
Та, перестане, бо іскрить краса.
Іще ривок – привіт моя Весна!
А вчора зникло, заховалось десь.
Краплинки рясно стукотять по склу.
Світанок юності звітрився, щез…
Ідуть секунди вічності в імлу.
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
