Розхвилювався Буг широкий,
Густіші верби, мов, сплелись,
Немолодий вік, одинокий,
Іде, похнюпившись, кудись.
Але куди — того не знає,
Бреде у холоді, жарі,
Горби, долини, все долає,
То десь внизу він, то вгорі.
Вслід вітер дме, то заганяє
В свої обійми, у жаркі,
А вік все йде, роки збирає,
Як лід холодні і крихкі.
13.05.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
