Ти знаєш, як важко забути
Ту мить, як торкались долоні,
Того, хто тримав твої руки,
Хто жив у всіх мріях…у скроні…
Ти знаєш – не легко впустити
У світ свій сторонню людину,
І ніби-то потім забути,
Як пісню минулу з бобіни.
Та з часом вона не проходить –
Фантазія, що поселилась,
І ніби зникає в тенетах,
І в думах твоїх розчинилась…
Та знову спливає той спомин,
Вростає у мозок корінням:
"А що могло б стати, чи бути,
Чи доля осяє промінням!?"
Не спробуєш,- то не впізнаєш!
Спокуса та завжди з тобою.
А загадку враз відгадаєш,
Якщо затанцюєш з Весною!
ND💞
https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
