А перед сном, після всіх молитв,
корвалолу і чаю з медом
гортаєш судомно стрічку новин-
і відчуваєш: падає небо.
Прізвища, фото, ”не будьте байдужі”,
Загинув, Бахмут, ”благаю”…
Хлопчики-діти, мужчини мужні,
Сльози і сіль мого краю.
Панічно боїшся – до браку повітря-
Знайомі обличчя впізнати,
Хоча відчуваєш: усі вже рідні,
Усі – непоправна втрата.
А є ж молоденькі, сміються дитинно,
В очах – цілий Всесвіт без краю:
-Сонечко, птасю, а ти ж ані сина,
Ані доцюні не маєш…
Божечку, як же тебе вблагати?
Які пригадати молитви?
У кармах яких дірки залатати?
Живими щоб були діти?!
01.03.2023
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
