А світ би й далі воював…

А світ би й далі воював!
Чужими ж то руками…
Не впився кров’ю досі хтось
Й дитячими сльозами!
А світ кричить, що він почув, що буде помагати!
А що ж отримує народ?
Знов міни та гранати.
Під кулеметними дощами,
Замість квіток у саду,
В занепад канув юний цвіт,
Світові на усладу.
Усім начхати ж бо на нас,
Вони як в зоопарку,
Сидять і дивляться на це,
Даючи в руки палки.
А світ би й далі воював…
А я б хотіла миру!
Щоби ніхто не помирав,
І не лягав в могили!
Щоб діти грались без страху
у злагоді й любові,
а на обличчі посмішка,
А не сліди від крові.