А хлопці помирають тихо…
Щодня побоїще кругом!
Зазнала Україна лиха…
Та хтось хизується хутром !
Щодня герої захищають
І гинуть у нещадному бою!
Щодня невиннії конають
У політичному гною!
Для влади,то рутина і робота,
А для людей лиш тільки сіль..
Плаче народ – нема солдата…
Вгорі не чують…тільки біль…
Біль за державу, за свободу…
За хлопців наших ,що кругом
Не побоялись вражого народу ,
Стоять за правду всі гуртом!
Хлопці тримають,захищають Батьківщину !
Лиш влада наживається собі
Поранені тримають щогодини.
І думають, а що тоді..?!!!
"Якби лишився вдома,
Якби я жив своїм життям,
Й не знаючи утоми,
Ростив дітей й як слід гуляв…"
Та влада позбавила народу
Життя і розвитку тепер!
Немає більше хлопцям ходу!
" Живи ,до поки ще не вмер!"
Шукаєм безвісти пропавших ,
Надіємось, що прийде час!
Знаходимо невільно павших
І віримо, що Бог боронить нас.
Щодня ховаємо полеглих ,
За Батьківщину у бою.
Скільки потрібно ще підлеглих?
Щоб Україна у Раю…
Щоб діти в радості зростали,
Батьки не гибли , а цвіли?
Щоб мир вже був в нашій державі.
Щоб українці вже "жили"????
І.Дембіцька
Дембіцька Ірина
