А це правда що роки пройшли?!

А це правда що роки пройшли?!
А це правда що ми постаріли?!
Що не буде ніколи весни
Де надії вмирать не хотіли?!

Де я ніс тобі нові вірші
Хоч мене ти і не замічала
Де я дійсно писав від душі
Про любов що у серці буяла.

А це правда що долі чужі
В вічнім шлюбі з’єдналися з нами.
Діти в кожного вже не малі
І реальність не зміниш віршами.

А це правда що в цьому житті
Вже ніколи тебе не побачу?!
Не кажи!!! Не кажи мені ні,
Що даремно хвилини ці трачу.

Ми зустрінемось Віра ще раз
І обіймемось обов’язково
Щоб навіки вогонь цей погас,
Прозвучало останнєє слово.
В.Юрченко
Володимир Юрченко