А чому ти не п’єш?

А чому ти не п’єш? – питають.
Я відповім, що бажання не має.
Бо в келиху блиск – то не свято.
Там сутність себе ховає.
Та випий "як всі" – закликають.
А в серці твоїм тиша, мов дзвін.
Бо знаєш, що в чарці живе не свобода,
а лиш там гіркий полин.
Ти пам’ятаєш: запах спирту і тривоги.
Ти жила не наче на війні.
І рятувала тебе дорога.
Я не п’ю, бо в дитинстві
читала між слів,
Як тремтіла душа, коли батько кричав.
І той запах "свята" вплітався мій страх.
І клялась я собі, що у мене
більше не буде так.
Я не п’ю, бо я чую рід тишею в жилах.
Бо крізь мене проходить,
все те, що боліло.
Я жива. Я свідома. Я перша в роду,
хто сказав "Досить"
І своєю дорогою йду.
Бо, ти Берегиня. Рятуєш.
Своїм "ні" ти ламаєш шаблон.
Ти – перша в роду, хто змінює
Старий алкогольний закон.
Валентина Харченко