"А щастя…"

А щастя у світі тендітне,
Мов подих лісів на весні,
Мов усмішка мила й привітна,
Мов пісня лугів і лісів.
Як руки ласкаві і теплі.
І море в очах немовляти.
Мов мрія крилата і вірна,
І з нею так легко літати.
Живим побачити сина
І знову його обійняти.
Заплаче тихенько сива
Голубка, старенькая матір.
А діти тихенько, в куточку,
Втирають гарячії сльози.
Дитинство втікає, це точно.
У люті життєві морози.
О світе, великий, почуй лиш!
Це ж діти, це просто діти!
Це ангели, що босоніж
По склу йдуть, відверто відкрито.
Я в небо високеє чисте
Свої підіймаю очі.
Молитву просту і щиру
За всіх тихо я прошепочу.
Дитячий згадаю я сміх,
І вранці холодну росинку.
Як добре було коли всі ми
Ставали дітьми, хоч на хвильку.
Дорослі, молю, зупиніться!
Ми хочемо миру і тільки.
Почуйте мелодію серця,
І хоч би на мить, станьте дітьми…

Аліса Сонячна