А якби все було інакше…
Як змінились б наші шляхи?
І куди привели б вони нас…
Чи зустріла б вона його без «прикрас»?
Тих, що здатні забрати навіки моменти
Заради яких вони проживають дуетом
Заради яких вони проживають роки…
Але ж ні..
Власне був він тоді весь в «прикрасах»
Тих похмурих та злих, що кожен з нас у найстрашніших снах боявся
Тільки це був не сон, а реальність…
Що охопила їх двох на цьому вокзалі.
Вона тримала його міцно коло себе
Він її також, але така на жаль була реальність,
Він мав вже йти далі, тому на мить прийшов попрощатись…
Притулившись востаннє, вона попросила його повернутись,
Але вже без «прикрас»
На що він відповів: -звичайно, я повернусь і ми знову будемо разом, але вже навіки!
Ні, на жаль ні..
Не буду я з тобою вже більше ніколи
Не побачу твоїх очей я колір
Не буде тебе вже на цій землі…
Ці «прикраси »…
Якби ж був момент у тебе забрати їх
Та міцно кинути далі,
Щоб ніколи твого тіла не обіймали вони
І все б могло бути інакше!
А якби все було інакше…
Юрій Подорожний
