Засяяли зіроньки, в небі над водою.
Прийшла дівка з козаком, сіли під вербою.
Він її цілує і крепко обнімає.
А вона не вірить,що він її кохає.
Бо мати казала, не ходи з ним доню.
Він тебе обмане, піде із другою.
А я його кохаю і кохати буду.
Ніколи у житті, його не позабуду..
Він вміє обнімати і ніжно цілувати.
Він вміє на вушко,щось мило шептати.
А як візьме в руки він свою гітару,
То серце завмирає, ніби воно тає.
А якщо цей фантазер, щось нафантазує,
То фантазію його, ніхто не переплюне.
Ось такі на Україні бравії козаки.
Один іде у село, дівчину чекає.
Другий їде десь за море,
Там долю шукає
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
