Бабин пай
Пише всім листа бабуся:
"Приїжджайте, рідні, в гості!
Я на вас хоч подивлюся".
Та рідня відповідає:
"Знаєш, бабо, як буває —
Нам же ніколи сидіти,
Нам би гроші заробити!
То робота, то навчання,
Все життя — одне страждання.
Ніколи й перекусити…
Тож у гості й не проси ти".
І отримала вона,
що у них часу нема.
Так старенька сумувала,
з городу все зібрала,
Самогону нагнала…
А тоді — тихенько, смирно
Богу душу й віддала.
Тут наїхала рідня —
і далека, і близька.
Всі хотіли зразу в рай,
поділити бабин пай.
Притягнули мотузок,
щоб побільший був кусок…
Хочуть так собі забрати —
Всі побігли в поле з хати.
Але що воно за диво?
Адвокат читає чтиво:
Заповіт лишила стара.
Тут пішла така жара,
Що зібралось два села
На виставу подивитись,
Як рідня почне сваритись.
Там написано було,
Що сміялось все село:
"Рідних і близьких я цілую,
Хату й землю подарую
Я священнику Петру
В той же день, як я помру.
Ви, рідня, відпочивайте,
Не сумуйте та всі знайте:
Якщо часу в вас немає,
Щоб побачити живу,
То не треба й приїжджати,
Коли навіть і помру".
Валентина Харченко
