БАЖАННЯ.

А як багато хочеться бажань.
І кожній день, і кожної хвилини.
Сьогодні я хотів, щоб пень не був, де бігають маленькі діти.
А потім захотів я насолод, з якимсь смаком, якого не буває.
Чи може хтось накриє хлопцям стіл, які у берцях та окопах.
Бажання є забрати чужий біль, щоб діти не пізнали горе.
Та забажаю з друзями зійтися, за чаркою полинуть у спомини.
А те бажання, щоб жили батьки, не як не виштовхати із черги.
Воно займає топрядки, але якесь вистрибує буремно.
Бажання мають багато так доріг, а ти один.
Куди вони тебе направлять?
А те, одне, яке давно збулося, дивилося з вагона що пішов.
Пішов в минуле – не спинити.
Воно вже робить на ході стрибок!
І хоче знову жити.
Ох, ті бажання, здійсненні, замріяні!
У тебе їх повний вагон, а ще тобі бажають, неодмінно.
Людині взяти та відокремити одне.
Одне для всіх та щоб було здійснено.
У світі зникла б війна!
А з іншими, ми, якось розберемося.

С. Клоб (Олійник Сергій)