Біло-рожевий цвіт, неначе дим
В старім саду батьківськім яблуневім.
Ніхто не доглядає вже за ним,
Та він здається казкою для мене.
Це батько їх колись давно садив,
Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти.
Ми ж дивні імена давали їм
Й дорослими любили тут сидіти.
Їх смак і досі відчуваю я
Солодкий, кислуватий й соковитий.
Хоч старих яблунь сохне вже гілля
Та сад цвіте й продовжує родити.
2017 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
