Бачити її – одне натхнення.
І кожен вечір в тій самій кімнаті.
Чимало слів, що ви сказали світу
За очима сіро-зеленими стали.
Не ті слова, не те натхнення.
Без неї у моїй душі,
Усі без винятку проблеми
Знаходять рішення в собі.
Я нещодавно бачив її очі,
І в них не сказано про біль.
Там сміх і щастя сльози,
Там тільки стежки в її світ.
Мені щемить за її долю,
За ту історію віків.
І я караю свою мову,
За цю безодню гору слів.
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
