Беззуба старість

Беззуба старість тихо так підкралась
Воляче працювала цілий вік,
а зараз не потрібною зосталась
ні дітям, ні суспільстві, ні собі
Холодна хата, кіт один чекає
І пес не полишає ні на мить
Старенька мати, немічна і сива
Життя прожила щастя не знайшла…
Сидить бабуся та вдивляється в ікону
І Господа благає про одне
Щоб дав він сили і здоров’я дітям
І від біди онуків він зберіг
А під вікном росте крислата вишня
Й щороку віддає свій урожай
Старенька мати , немічна і лишня
Не вірить що вже молодість пройшла…
Не залишайте діти ви своєї мами
Даруйте їй тепло сердечне і любов
Заходьте час щоб часто приїжджати
Й телефонуйте незліченну кількість раз
Не дайте їй самотньо старість доживати
Послухайте ви мудрість майбуття
Щоб і колись не залишили вас діти
Вважаючи це нормою життя.
Людмила