Безодня

Плачеш, роз’їдає обличчя,
Сіллю випалює очі.
Знову одна за одною гнітюча атмосфера
Безсонної ночі.
Підвищений рівень кортизолу у крові,
Безкрайня яма тривожних думок.
В душі лиш відлуння страху й жалю,
Кричить у тобі незриме мовчання.
Порожні кімнати й тіні в кутках.
Занурена в себе шепочеш, дарма,
Нема порятунку, тут ти сама.
Кайдани минулого тягнуть назад,
Поглинаючи життя з головою у страх.
Ти тонеш, не бачиш шляху до мети,
Ховаєш обличчя у сутінках дня.
Втома стискає, немає снаги,
Туман за вікном і в твоїй голові.
Санюта