Якби ви знали, добрі люди,
Як хочу бачить Україну
У повнім розквіті її
І щоб тоді лунали всюди
Про нашу добрую країну
Любові сповнені пісні.
Проте не хочу тільки чути,
Що досі є держави злії,
Від лиха лютого ще гірш.
Приємно було би відчути,
Що їх уже, як і Росії,
У світі не існує більш.
Позбувшись їх, усі народи
Могли б спокійно розвиватись
Покращувать добробут свій.
Вони не зазнавали б шкоди,
Із жахом тим теж не стикались,
Який є в час воєнних дій.
Як гарно люди жити стали б,
Якби позбулись війн жахливих
І мир у світі панував;
І діти в радості зростали б
Під поглядом батьків щасливих,
І Всесвіт тайни розкривав.
Тоді ні бомби, ні снаряди,
Ні смертоноснії ракети
Не розривали б тишину;
І ні фугаснії заряди,
Ні мін сюрпризнії касети
Не рвали б Землю чарівну.
Без них би люди залишились.
Ніхто ніде не міг би чути
Страхітливі їх голоси.
У тихім небі роздавались
Лише святкові салюти
І звуки грома в час грози.
20 жовтня 2022 р.
А.О. Станкевич (автор твору Ветеран ІІ Світової Війни 1939 – 1945 рр.)
