Попри весну за вікном, коли повітря повне цвіту,
письменник — це той, хто здатен бачити зиму в розпал літа,
писати про війну — в тиші,
про смерть — серед живого,
про біль — навіть тоді, коли світ усміхається.
Бо слово — це не завжди про «тепер».
Часом це єдиний спосіб дати голос тому,
що болить завжди.
(без назви)
Зима пахне кров’ю.
Дуже символічно.
Історія написана — а далі йде практично
Один і той ж сюжет, лиш покоління різні.
І вистріли у голову — за технікою інші.
Все інше залишилося:
І зрада, і брехня,
І вірність тій країні,
Де рідне все:
Поля,
Земля довкола хати,
Ікона край вікна
І посивіла мати,
Історія така.
Нас знову убивають за те, що ми такі,
такі, як нам хотілося,
Подекуди дурні.
Ми інколи наївні,
Немов діти в грі,
Але гра — могильна,
Виживуть не всі…
16.04.2025
Anna Babii
