Я вІрші всі не млію називати,
Без мене слово в назву уведуть.
Хтось скаже:,, Гучно, треба записати!"
Хтось тільки кине оком: ,,В чому ж суть?"
Хтось в глибині морів побачить перли,
У хмарах грозових – веселки гру,
А хтось води боїться, і, напевно,
Не гляне в небо, бо гримить навкруг.
Хтось скаже: ,,Біле – то занадто світле,
А сіре – з чорного облізле і сліпе"
Комусь барвисте – то рябе й ніяк не квітле,
А декому і однобарвне – як рябе.
По- різному ми дивимось на глечик,
Хоч ніби дружби значення одне,
І маємо право називати речі
Словами, що виходять із сердець.
Ольга Дворецька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
