Бережи береги, ті, що гріють,
Ті, що плавлять тебе, як метал.
Незабутньо і непомітно
Проникає голка у сталь.
Потрапляє у рідне довкілля
І торкається своєї історії.
Вона любить переживати
Моменти емоційно наповнені.
І за кожною тонкою голкою
Може просто ховатись людина,
Що шукає у світі порядок,
А знаходить лише павутину.
Бо життя — це лише шов на тканині,
Що зіткали із мрій і утрат.
І що гостріший дотик голки,
То міцніший із часом канат.
Кожна нитка — то вибір і кроки,
Кожна рана — урок для душі.
Може, саме крізь біль і уроки
Ми ростем, як зірки в тишині.
Ляна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
