Хочу гарний вірш я написати,
Щоб підняти настрій, силу духу.
І на весь світ пісню заспівати,
Щоб забути горе і розруху.
Але тільки про війну згадаю,
Що ми сонце вже не так стрічаєм.
Богородицю тоді благаю:
-Віджени цю кару. Закликаєм!
Ти відкрий усьому світу очі,
Покажи яка краса навколо.
Звідки на планеті стільки жовчі,
Що співає кожен в соло?
Краще б помічали ми довкола
Водоспади, ліс, пісок і море
І хоча й стає планета квола,
Манять нас до себе сніжні гори.
Можна кожну квіточку любити,
Сонце, вітер, райдугу і дощик.
Головне добро не розгубити,
Заховати жадібність у ящик.
Губимо ми війнами планету,
Океани ж брудні від сміття,
Жили ми колись без інтернету,
Інше ж було наше сприйняття.
Люди зупиніться, подивіться!
Таємницями ж вражає світ!
Просто ви землі своїй вклоніться,
Бо від нас їй не потрібен звіт!
Анна Стоєва
