Би ж то могла б я

Би ж то могла б я, як би ж то уміла,
Я пташкою сину до тебе летіла,
Я впала б росою в високу траву,
Щоб вгамувати спрагу твою…
Би ж то могла б я, як би ж то уміла,
Я б зіркою шлях твій синок освітила,
В ніч прохолодну, у темній пітьми,
Безпечну дорогу вказала б тобі…
Би ж то могла би, як би ж то я знала,
Промінчиком сонця тобі засіяла,
Холодним джерельцем би стала води,
Щоб врятувати тебе із біди…
Як би ж то могла б я, як би ж то уміла,
Я вітром в ворожім тилу пролетіла ,
Вороня ординське усе перебила,
Тебе при нагоді від кулі прикрила…
Як би ж то могла б я, як би ж то уміла,
Я б щастям синочку тебе наділила,
Хмаринкою доброю стала б у спеку,
Тебе попередила про небезпеку…
Би ж то могла би, як би ж то я знала,
Лелекою сину до тебе злітала,
Розквітла б у полі – вербою, калиною,
Заспівала б тобі рідний –солов’їною,
Би ж то могла б я, як би ж то уміла….
Автор – Людмила Трищук-Луцук 01.07.2022р.

Людмила Трищук-Луцук