"Блакитні очі"

Задивляюся я, наче
У глибокую криницю.
О природо! Що я бачу
У блакитних тих зіницях?
Я не знаю, що віщують
Мені ті блакитні очі.
В них мою погибель чують?
Що вони мені шепочуть?
Мов мережевий серпанок,
Наче дзеркало – омана.
Прохолодний ранній ранок,
Дим осіннього туману.
Як останній лист із клену –
Неповторний і самотній.
Мій секрет, моя дилема,
Моя буря і мій спокій.
Ні, вони не особливі,
Ті чужі холодні очі.
Просто погляд їхній щирий
Я, чомусь, відчути хочу.
Хай вони не знають лиха,
Зігрівають хай охочих.
І сміються ніжним сміхом,
Не мої блакитні очі.
Аліса Сонячна