І знову темрява, холодні стіни,
Лиш чути шепіт снігу за вікном.
Від ліхтарей понуро скачуть тіні,
Дахи будівель оповиті темним сном.
Ми сидимо такі безмовні і пониклі,
Під ковдру змерзлі руки захова.
Та щось всередині нас наче гріє,
Іскриться звідкись залишок тепла.
Це, може, наші цілі і надії,
Таємні спогади й золоті думки.
Запалюють вогні щасливі наші мрії
Та забуті колись мамині казки.
Одразу пропадає сум безслідно,
В душі народжується почуття нове.
Тоді і темрява стає нам непомітна,
Бо світло в нас самих живе…
Елла Уінд
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
