Близькі

Близькість, що захована в спогадах,
Забутих давно вже сюжетів.
І повертаєшся туди лише в мріях
Про ті кольорові фрагменти.

Їх було сотні, а може десятки,
Таких, де відчував, що живий.
Але загубилися в них всі закладки,
І відчуваєш себе знову пустим.

Так хочеться знову заглянути на хвильку
В той світ і той час, коли жилось життя.
Та мабуть ніколи до цього не звикну,
Прощатися з тим, що давало сенсу буття.

Мальовничі пейзажі та кольорові картинки
Перетворились на сіре життя.
І тільки лиш спогади залишають записки,
Про те як колись ти любив це життя.
Павло Казимиров