Бився у вікна лихий буревій
Плакали діти хто ж їх полишив?
Падали тихо ті чистії душі
Смертю гнилою на землю политу
Тут небосхили до серця червоні
Тут марафони шумлять без чесноти
Гралось у дворі майбутнє життя
Через проклятих згубилося я
Справжні кричать про наступні прикмети
Інші шукають загублені сцени
Хто з них почує той шепіт жаданий?
Хто з них отримає щастя в кишені?
Безлічі втомлених через плече
У переплетених спало страшне
Пам’ять блукала шукаючи сина
Хтось по-дурному тримавсь не судилось
Скільки залишилось до снів про втому?
Скільки людині потрібно на слово?
Ранки бліді бурмотіли "ти де?"
Повз ті розбиті потоки щодень
Кількість зростала зростало "загиблий"
Вкритий увесь день проніс свій годинник
Тліє, ковтаючи дим й своє тіло
Тліє й пригадує ясну надію
Анна
