Бовдур

Це було колись давно,
А згадалось нині.
Віз я в галицьке село
Дівчину з Волині.
Щодо Галі, я складав
Вже серйозні плани,
Тож тому і влаштував
Зустріч їй з батьками.
Всю дорогу, не секрет,
Галя хвилювалась,
Про місцевий діалект
В мене дізнавалась.
Пояснив, що в нас жива
Лексика присутня:
Патики – вважай дрова,
А відро – то путня.
Мавши наміри благі,
Майже все згадали:
Рондель, йой, пацє, агі –
Проштудіювали.
Але вийшов все одно
Казус невеличкий.
Хата стріла нас теплом –
Я згадав про пічку.
Ще в далекій давнині,
Люди так казали,
Пічку в нашому селі
Бовдуром назвали.
Я вже Галі не зумів
Цього розказати –
Ще в порозі нас зустрів
Вкрай щасливий тато.
Приглядаються батьки
До красуні Галі,
Розмовляють залюбки
І провадять далі:
— Може, змерзла? – мама їй,
Тішить, як уміє.
— Біля бовдура постій,
Він тебе зігріє.
Хто ж тут бовдур? – невтямки.
Всіх порахувала.
Був лиш я і ще батьки…
Біля мене стала!

Анна Барвінок