– Чого ти скиглиш скривджене дитя,
Ковтаючи цю мить, як гiрку каву
Та обпiкаючи порепанi вуста
У поцiлунку з втомленою правдою?
Говорив Батько, забираючи назад
Усе, що дарував менi на свята,
Їх розглядаю нинi забагато,
Безперестанку дивлячись назад.
Та не журюсь, що тим моїм лялькам
Не порадiла вчасно та сердечно –
I новочаснi забере безпечно
Та послiдовно божеськiм байкам.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
