Борги

Через війну, одні борги,
Бо праці, в раз не стало,
І як віддати їх усі,
Я поки що, не знаю,

Якщо всі зібрати до купи,
Це місячна заробітна плата,
Приблизно тридцять тисяч,
Така біда, хлопці й дівчата,

Якщо все віддати відразу,
Не залишиться жити, за що,
Це не наче, замкнуте коло,
Чи прокляття, не знає ніхто,

Якщо віддавати по черзі,
Порозуміння у інших нема,
Бо кожен, бути хоче першим,
Чекати не вміють, дарма,

Але всім доведеться чекати,
Бо я, багатодітний батько,
Четверо дітей і дружина,
Знаєте, як мені тяжко?

Все віддамо, якось по трохи,
Не забудем, ні про кого, повірте,
Лише не тягніть, глибше до ями,
До моєї сім’ї, більш не лізьте!
Олександр Єрмоленко