Біле світло на зчорнілі пальці,
Не відходить від серця біль.
Та так добре, вже не у масці,
У долонях – червона сіль.
І я сам у всьому був винен,
І від того ще краще мені.
Не мені відмивати килим,
І червоні сліди на стіні.
Ця безодня, тепліша за зиму.
Холодніша за пальці мої.
І світліша за щупальці диму.
А яка темна… що очі твої.
І вдячний собі, бо нікому
Я не зможу руки тримать
І знов, полечу без утому
Не старайся мене упіймать
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
