Пробач, маленька, дуже винен,
Зробив я боляче тобі.
Зізнатися ще восени я був повинен,
Що вже наполовину я в гробі.
Якщо читаєш це наразі,
Значить хвороба взяла гору.
Не думав, що отак програю я заразі,
Прошу, знайди в собі опору.
Рідненько сонечко, прошу не забувай,
Як літко разом провели в останній раз.
Нові знання та навички ти здобувай,
Не бійся помилок і не живи напоказ.
Знай, братик поруч, щоб не сталось,
Для мене ти – цінніший скарб!
На жаль любов віддати мало часу залишалось,
Так сумно, що до мене в гості ходиш ти на пагорб.
Не бачиш ти, але я плачу,
Не зміг до алтаря вести.
Не виконав обіцянку дитячу,
І цю провину вічність буду я нести.
Навіть на тому світі пам’ятатиму я сміх
Та відблиски очей твоїх глибоких.
Пробач, що долю я не переміг,
І знаю ллються краплі із очей тих синьооких.
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)
