Брат.

Російський народе,що ж ти наробив?
Ти рідного брата,взяв та і убив.
Говорив що любиш, і в гості ходив.
За столом вгощався, а камінь носив.
Скільки років в мирі, з тобою ми жили.
Ніби і щасливі, ми тоді були.
Діток нарожали і сім’я була.
Ми навіть не знали, що прийде біда.
А ти думу думав і довго чекав.
Як залізти в хату щоб ніхто не знав.
Не так як до брата, ти до мене йшов.
А в ночі заліз ти, тихенько як вовк.
Вдарив камінюкою, ти по голові.
Море крові розлилося по моїй землі.
Але цього замало, здавалося тобі.
Ти вирішив і діток, звести з цьої землі.
Але вони розкрили цей твій коварний план.
Вони всі згуртувались, а ти цього не знав.
Тікав від них ти брате, та так ти дьору дав,
Не міг ніхто спинити, летів аж за Урал.
Тетяна