Буває, поглядом роздягають тіло ,
А буває – душу…
Із ним колись бути так хотіла,
Тепер вільна мушу.
Тепер життя кожний виклик –
Немов причастя.
Я жила в пеклі, майже збожеволіла колись,
Тепер за крок від щастя.
Буває, поглядом роздягають тіло ,
А буває – душу…
Від поглядів очей твоїх кров кипіла,
Хто вогонь затушить?
Від перших рук торкання – онеміла,
Тишу хто порушить?
У мене Стрес. Не вірю більше у кохання,
Але мушу…. мушу. Мушу!
Марія Успенська
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
