Тополя зеленим , листячком шумлять,
Сонечко вечірнеє сідає
І місяц в далині сіяє.
Браття в неволі , говорять між собою…
Зішла над горою:
Зоря вечірня моя,
Та у неволі, стоїть Україна моя,
Стоїть над водою
Де чайки літають-
І видно луги, гаї і поля…
Стоїть степ , широкій золотий,
Вся в його в красі земля.
Стоїть причароване маками поле,
Квітнуть квіти чарівні:
В далині над явором, Та над водою…
Стоїть червоная калина,
Пишається вона, незламній Україні.
І ключ журавлів
Проліта над водою,
Треба боротися браття-
За кращую долю.
За єдину Україну,
Та землю свою.
Нас не здолати ,
Будем вірити…
Ми в СВЯТО !
Більш не буде ворогів.
В смертний час неволі,
Забудем ми життя сумне-
Забудем сльози і печалі,
Життя безжалісне гірке.
Україну незламну ,
Землю нашу Святу –
Ми не забудемо ні коли.
Нашу любу Україну…
Ми не відамо ні кому.
Повернуться додому, дочкі і сини –
Не будуть більш на чужині,
А на своїй , Святій землі.
Хай буде завжди Україна !
Хай буде Перемога !
СЛАВА ТОБІ , МОЯ УКРАЇНО !
Хай буде Мир і спокій,
На нашій всій землі.
АРИНА ЭРНЕСТ
