Буденно

Віщий сон прийшов в суботу,
Тепер втома не зникає.
Я залишив всі турботи,
Я сиджу, мовчу й чекаю.

Що чекати, коли пізно?
І не думав, що згадаю.
Я заснув в обід, приблизно,
Чи прокинувся? Не знаю.

Ми, як мій холодний чай.
Колись парою здіймався.
І не знав, що невзначай
З тим теплом він попрощався.

Чому сенсу не побачив?
Рік минув, я враз відчув,
Мов в істериці пиячив
І гештальтом все забув.

Кіт лоскоче носом руку,
Я б схопив тебе, притис,
Але зараз клята мука,
Я комп’ютер, я завис.

Скільки можна, панно моя?
Я так вдало все вдавав.
Посмішка нервова зброя,
Кожен день нею стріляв.

Чом ти знов мене вбиваєш?
Нащо сон цей у суботу?
Сам жалію й ти караєш,
Завтра знову на роботу.
Ціан