Будинок й янголи.

Ніч настала сильно швидко ,
Місцеві не встигали ,
Дрова в подвір’ї вже рубали ,
Це був зимовий пізній вечір ,
Сніг розтанув , мороз спав ,
Місяць сонце вже змінив на вахті ,
Ніхто не був від цього в захваті ,
Мали всі свою роботу та думки,
Виконували , аби швидше піти ,
Всіх веселив прийдешній рік новий ,
І ті клопоти новорічні ,
А на окраїні села , стоїть хатиночка стара ,
Загубила та хазяїв , що вже і двір потроху заростав ,
Шворка з деревом злилась ,
Ряднинка в землю прижилась ,
Дім був новий , але холодний ,
Колись по ньому бігало дитя ,
А зараз ходять лиш заблудлі душі ,
Що рано так , покинули життя .
Стоїть тепер ялинка цілорічно ,
Вікна були гарні , сині але вже не виглядав ніхто ,
Лиш де якась особа могла зиркнути туди ,
Перед вікном стояло велетенське дзеркало ,
В якому все й показано .
Все життя хазяїв , було на дзеркалі отім ,
І подорожі , й весілля , й діти , й внуки ,
Все те чим справді дорожили ,
І одне одним дорожили …
Разом на дивані , в дзеркалі вони сиділи,
Дім тепер цей охороняли ,
Два великі охоронці , янголи .

Ная Прина