Були часи, яких уже не буде
І що тоді було, і хто був — неважливо
Навряд чи хтось науку з тих часів здобуде
Здається зараз, це є майже неможливо
Ішли часи, мінялися епохи,
А дещо не змінилося нітрохи
Споконвіків на цій землі
Щось наче в часовій петлі
Відповіда за це людина.
Це невесела все ж картина,
Людина може й розвивалась,
Та сутність істинна її зосталась
У сутність кожного з людей
Закладено такі основи:
Безмежна жадність до грошей
І жага влади до відняття мови
Століття за століттями ішли
Та до нічого нового ми не прийшли
Заради влади та багатства
Не боїмося навіть рабства
З тих сивих пір нічого не змінилось,
Яким було, таким і залишилось
Як війни йшли, так йтимуть далі
Яке ж нам діло до моралі?
Ну нащо ж думать про майбутнє?
Невже щось вийде з нього путнє?
Навіщо нам втрачати час
На те, що може й не зачепить нас?
Ми краще нищити будемо
Усе й усіх, кого знайдемо
Заради цілі, не за так
Влаштовуємо цей бардак.
Отак живемо й будем жити
Нема бажання щось змінити
Навіщо ж руйнувать історію
Й вигадувати кращого життя теорію?
Іван Хрущ
