В серці лісу, де вітер несе
Таємні шепоти — «Буревісник» йде.
У руках їхній — не шаблі, не мечі,
А сила народу, його гідність і січі.
Мов буря в ночі, вони тихо йдуть,
Нікому не здадуться, не зламаються, не потухнуть.
Їхній шлях — це шлях свободи й боротьби,
І в кожному кроці — непокірний дух.
Відсвітить зоря, розірве темряву ніч,
«Буревісник» не злякається, він не знайде меж.
Він стане вітерцем, що несе за собою
Справедливість, надію і силу для бою.
Вони не бояться ані смерті, ані злого вітру,
Їхні серця палають за рідну землю, за волю.
Не для слави й не для нагород, вони йдуть вперед,
Бо Буревісник — це символ, що в серцях живе.
І коли настане час, і вогонь розгориться,
Нехай «Буревісник» в історії заговорить:
«Ми йшли до кінця, бо не зламала нас зрада,
Ми стали вільні, бо за нас — правда!»
Карпець Ростислав Ігорович
