БІЛИЙ СНІГ В ВОЛОССІ

Не дивіться, мамо, що я посивіла.
Не легке у мене склалося життя!
Ця війна проклята! Рано овдовіла,
І росте без батька наше немовля.

Чоловіче любий! Соколе коханий!
Як твоїй лебідці без крила літать?
Ми ж були з тобою Богом повінчані…
Буду довго душу я тепер латать.

Що скажу я сину, якщо запитає?
Чом дали команду: «В відповідь мовчать!»?
А «рашист» проклятий гради випускає,
Землі українські та серця горять.
***
Не дивіться, мамо, що я посивіла!
Білий сніг в волоссі — карма до кінця.
В справедливість, рідна, втратилася віра,
Є одна надія — божий суд Творця!

Барчук Р
3.10.21