Якась мить — і вже цвіт облітає,
А була ж невимовна краса!
Час дає і час забирає,
І весела, й сумна полоса.
Уже білий туман той на плечах,
На зеленій траві, біля ніг,
І не стане у днях і у ночах
Цвіту, схожого, дуже, на сніг.
22.04.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
УВАГА!
Вірш знову переписано
із-за змін в останньому рядку.
Прошу вибачення!