Біль душі моєї

Ми все частіше дивимося в небо,
не на зорі а на ракети.
Все частіше, прислухаємося до шуму,
не до музики, а до сирени гулу.
Ми частіше дзвонимо рідним,
ні не лише просто так,
а щоб почути, що вони ще живі.
Серце йокає все частіше, не лише за рідних,
а й за наших “Янголів миру”!
Вікторія Анічхіна