Біля домовини
(за мотивами І. Анненського)
У хаті прибрано. Накриті дзеркала,
І квіти на вікні стоять напівзабуті,
В гостях учора Смерть тут побула,
І після себе двері лишила незамкнуті.
Давно з календаря не обривались дні,
Та цокає його годинник ще зі столу,
А він лежить, закривши очі в вічнім сні,
І поряд не прибрані таблетки валідолу.
Здивовано поглянув в лице цього мерця,
Побачив, що це я… Із жахом відсахнувся,
– Ні це не я, не знаю я цього лиця,
Я не помер… Я ще живий… Клянуся!
Ніхто не знає, коли прийде час,
Й останній подих покине твоє тіло,
Та Смерть колись все ж забирає нас,
Таке ось брат, невеселе наше діло.
Шевченко В.М.
14.05.2024 р.
Василь Шевченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
