Ми проживаємо важкі для нас часи
Не досипаємо, такі важливі дні і ночі.
І вже здається, далі нікуди іти
І навертаються солоні сльози в очі.
Хотіли збити компас на життя
Хотіли знищити народне серце
Хотіли випалити віру в майбуття
Та в них не вийшло, сила наша б’ється.
Наш пульс палає наче в перший раз.
Кулак щосили додає удару.
Майбутнє має право на життя.
Допоки той вогонь у кожного в душі палає.
Ракети, гради, дрони – то таке сміття
Нас лиш лякають цим, додаючи ту віру
А віра ця, породжує серця
І вже не страшно, щоб там не летіло.
Ми нація незламних і прудких
Людину не зламати вибухом у небі
Хоч іноді нам так не вистачає сил
Аби прислухатись хоч до самого себе.
Видніється вже посмішка з дитячих вуст
Це означає- жити треба далі.
І захищати землю доки б’ється пульс
І не потрібні нам за це важкі медалі.
Часи важкі, і роздуми стають все важчі.
Тягар лежить на кожному із нас.
Бо вигнати нечисту силу тяжко
Ми розуміємо, на все потрібен час.
Життя іде, і час веде свої хвилини
Ця стрілочка іде не дивлячись на нас
Минають дні, година до години
Бо Перемога, там за обрієм вже дивиться на нас.
Тетяна Дорошук
