Повітря осені – то не літо,
Коли навколо спека і тепло…
Та осінь – чарівниця вимальовує
Свою красу, несхожу ні на що.
Нема подібних тій красивій пані,
Яка так любить жовті кольори.
Й червоні, і зелені, і багряні…
І навкруги розкидані листки
У гамі тій… Краса – то осені
"псевдонім",
Підібраний природою так влучно.
І хто казав, що осінь – то негарно!?
І хто казав, що восени так сумно!?
Тому в садку, де повно яблук пахне,
І листя так красиво шелестить
Берімо книжку і на гойдалці читаймо.
І осені вдихаймо кожну мить…
Марина Семйоник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
