Серед живих, але я не живу,
Так, ніби, серце впало і розбилось.
Життя малює лінію криву,
В душі воно від болю надломилось.
Стою, не йду, не відчуваю ніг,
І не злітаю – крил я теж не маю.
Живу без радості, без сміху і без втіх,
І від усіх свій біль в душі ховаю.
Про мене кажуть – молода вдова,
Як гірко приміряти ці слова на себе.
А в середині відчай, пустота,
Як жити далі, тут, скажи, без тебе?
Молюсь до неба, там твоя душа,
Мені ж залишив доню і синочка.
Де буде горю тяжкому межа?
І до якого притулюся я куточка?
Перед собою бачу я туман,
Як вибратися, щоб дітей зростити?
Як перейти через глухий паркан,
Щоб в серці знову вогник запалити?
Іди зі мною поруч і тримай,
Щоб я не впала, не зійшла з дороги.
Як буде важко, ти не відпускай,
З тобою подолаю я тривоги.
А може й ні… Вже не прийде весна,
Така весна, де б ми з тобою в парі.
Гуляли аж до самого рання,
І сині очі спокушали карі.
Мальва
