Вдячна за долю

Все, що дароване мені Богом, небом та долею,
Щиро серцем сприйму й гідно з ним проживу.
Гордо пройду свій шлях між горами, долами, скелею...
Мріями здіймусь в блакить. Впаду і знов оживу.

На моїх вустах сяє життєрадісна, щира усмішка,
А в довірливих очах - доброзичливість і любов.
Вкину грайливий погляд з під свого капелюшка,
Щоб радіти та сміятися з Вами знову й знов.

Попрошу у весни її молодої, життєдайної сили.
В літечка позичу хоч трішечки краси й тепла.
Подякую вітрам, що осінні листочки з дерев зносили.
Поп'ю студенної водиці з чудодійного джерела.

Наберуся в природи-матінки мудрості, терпіння, чеснот,
Щоб після себе га землі залишити достойний слід.
Зі всієї гами підберу кілька, мені притаманних, нот.
З ними пройду життям рівно й красиво, а не вбрід.

Все пережите мною осяде в долині сизим туманом.
Вітер рознесе над плаєм мої неспокійні думки.
Місяць, що зійде над лісами, хатами, курганом,
Сховає в нічній пітьмі мої доленосні стежки.

Вклонюся Богу за батьків, дітей, родину, Україну і свою долю,
За шлях, що пройшла, та яким буду й далі йти.
Дякую за те, що любила, раділа, хоч і страждала вволю.
Вдячна - за тих, кого стріла, за стіни між нами й мости.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко